Історія розвитку ТЗН

Міністерство освіти і наукри України
КЗ СОР "Лебединський педагогічний коледж"

Реферат на тему : "Історія розвитку ТЗН"

Підготувала студентка

521 групи

Ячменьова Олександра

План

1. Технічні засоби навчання
2. Історія розвитку
3. Класифікація ТЗН

1. Технічні засоби навчання

Технічні засоби навчання (ТЗН) — обладнан­ня та апаратура, що використовуються в навчально-виховному процесі для підвищення його ефективності.
До ТЗН належать: технічні пристрої (апаратура) та дидактичні засо­би навчання (носії інформації), які за допомогою цих пристроїв відтво­рюються. Класифікувати технічні засоби навчання складно через різ­номанітність будови, функціональних можливостей, способів подачі інформації. 

2. Історія розвитку

В історичному аспекті поряд із дефініцією “технічні засоби навчання” використовуються й такі терміни, як “педагогічна технологія” та “програмоване навчання”. Так, В.І. Боголюбов, досліджуючи еволюцію поняття “педагогічна технологія”, визначає етапи її розвитку:
Перший етап – середина 40–50-х рр. Цей період характеризується появою в навчальному процесі різноманітних технічних засобів навчання, які допомагали при подачі нової інформації. Поширеними були звукові та зорові технічні засоби (магнітофони, програвачі, проектори, телевізори).
Другий етап – середина 50–60-х рр. У цей період були розроблені спеціальні аудіовізуальні засоби навчання, спрямовані на реалізацію навчальних цілей, створені електронні класи, лінгафонні кабінети, розроблені засоби зворотного зв’язку, начальні машини, тренажери тощо. У60-х рр. педагоги-дослідники поєднують програмоване та аудіовізуальне навчання в одному терміні “педагогічні технології ”.
Третій етап – 70-ті рр. до ТЗН входять інформатика та теорія комунікацій, педагогічна кваліметрія, системний аналіз і різні педагогічні науки (психологія навчання, теорія управління пізнавальною діяльністю, рганізація навчального процесу, наукова організація педагогічної праці).
Четвертий етап – 80-ті рр. Він окреслюється виникненням комп’ютерних лабораторій, розвитком програмних засобів, використанням інтерактивного відео.

3. Класифікація ТЗН

Поширена така класифікація ТЗН:
• за функціональним призначенням:
• передачі інформації (діа-, епі-, графо-, кіно-, мультимедіапроекто-ри, магнітофони, відеомагнітофони, програвачі, диктофони, аудіо-техніка, радіо, телевізори, сучасна комп'ютерна техніка та демон-страційно-моделювальне програмне забезпечення);
• контролю (старі модифікації пристроїв типу АМК-2, сучасна ком­п'ютерна техніка та контролювальне програмне забезпечення);
• навчання п самонавчання (комп'ютерні навчальні програми — лінійні, розгалужені, комбіновані);
• допоміжні (дошки — традиційні класні, презентаційні, електронні; панелі — рідинно-кристалічні, плазмові; модеми, сканери, прин­тери, відеокамери, фотоапарати, лазерні указки тощо);
• комбіновані, або універсальні (аудиторні технічні комплекси);
• за принципом будови та дії —механічні, електромеханічні, оптичні, звукотехнічні, електронні й комбіновані;
• за характером впливу на органи чуттів — візуальні, аудіо- та аудіовізуальні;
• за характером подачі інформації — екранні, звукові та  екранно-звукові.

У навчально-виховному процесі ТЗН виконують такі функції.

• комунікативну — передача інформації;
• керівну — підготовка учнів до виконання завдань і організація їх ви­конання (відбір, систематизація, впорядкування інформації),
•  вста­новлення зворотного зв'язку в процесі сприйняття й засвоєння ін­формації та корекція цих процесів;
• кумулятивну — збереження, документалізація й систематизація на­вчальної та навчально-методичної інформації; здійснюється через комплектування та створення фоной відеотек, нагромадження, зберігання та передачу інформації за допомогою сучасних інформа­ційних технологій;
• науково-дослідницьку — перетворення учнем інформації, добутої за допомогою ТЗН, із дослідницькою метою; пошук варіантів викорис­тання ТЗН учителем, моделювання змісту й форм подачі інформації.